Верхньощелепна пазуха

Верхняя челюсть. Анатомия человека

Верхняя челюсть (maxilla) – парная кость лицевого черепа.

Участвует в образовании стенок:

• Крыловидно- небной ямки

Верхняя челюсть имеет тело и 4 отростка:

• Альвеолярный отросток (на нем располагаются зубные луночки)

• Небный отросток верхней челюсти

Отверстия верхней челюсти:

•Верхнечелюстная расщелина – большое отверстие на носовой поверхности верхней челюсти, ведущее в верхнечелюстную (гайморову) пазуху (sinus maxillaris)

•Подглазничное отверстие – располагается на передней поверхности верхней челюсти, является местом выхода из подглазничного канала

• Альвеолярные отверстия – несколько отверстий на подвисочной поверхности верхней челюсти, через которые проходят сосуды к верхним большим коренным зубам

Каналы верхней челюсти:

• Подглазничный канал – канал, который начинается бороздой на глазничной поверхности верхней челюсти, проходит внутри неё и открывается на передней поверхности, ниже подглазничного края, подглазничным отверстием; в канале проходят одноименные сосуды и нерв

• Носослезный канал – образован лобным отростком верхней челюсти, слезной костью и нижней носовой раковиной, соединяет между собой полость глазницы и полость носа. Своё начало канал берёт в нижней части медиальной стенки глазницы, а открывается в нижний носовой ход. По этому каналу слёзная жидкость попадает в полость носа, что особенно заметно при плаче

• Резцовый канал – непарный костный канал, образующийся при срастании небных отростков правой и левой верхней челюсти; место прохождения сосудов и нервов

• Большой небный канал – образуется при срастании верхней челюсти и перпендикулярной пластинки небной кости. Сообщает крыловидно-небную ямку с полостью рта; открывается в задней части костного нёба большим небным отверстием. Служит для прохождения сосудов и нервов

Верхняя челюсть под разными видами обзора.

внутренняя поверхность сагиттального распила черепа; здесь мы видим соединения верхней челюсти с другими костями:

• с решетчатой костью (1)

• с нижней носовой раковиной (самостоятельная кость) (2)

Между средней носовой раковиной и нижней носовой раковиной видна верхнечелюстная расщелина, которая ведет в верхнечелюстную пазуху – воздухоносную полость в теле нижней челюсти (клиническое название: Гайморова пазуха) (4)

Вид спереди, видны:

• подглазничное отверстие (в него вставлен оранжевый зонд) (2)

• клыковая ямка [старое название – собачья ямка] (место прикрепления мышцы, поднимающей угол рта) (3)

• альвеолярные возвышения (на альвеолярном отростке) – это проекция корней зубов верхних зубов (4)

• носовая вырезка (5) – отделяет переднюю поверхность от носовой поверхности верхней челюсти; две носовые вырезки справа и слева, а также носовые кости образуют грушевидное отверстие – вход в носовую полость

Вид с внутренней стороны, видны:

• носовая поверхность верхней челюсти (1)

• два отростка: лобный отросток (2), небный отросток (3)

• верхнечелюстная расщелина (4), ведущая в верхнечелюстную пазуху (5) (Гайморову пазуху)

• на внутренней поверхности лобного отростка располагаются два гребня (здесь они невидны т.к. плотно срослись со своими костями и не отделились, оставшись прикрытыми) :

– решетчатый гребень (место прикрепления решетчатой кости)

– раковинный гребень (место прикрепления нижней носовой раковины)

• носослезный канал (в него вставлен оранжевый зонд)

Вид сверху, видны:

• верхний край лобного отростка (3)

• небный отросток (4), по его внутреннему краю располагается носовой гребень (5)

• подглазничный канал (в него вставлен зеленый зонд)

• носослезный канал (в него вставлен оранжевый зонд)

• большой небный канал (в него вставлен белый зонд) – образуется при срастании верхней челюсти и небной кости (как у нас на картинке)

Вид сбоку, видны:

• отростки: лобный отросток (1), скуловой отросток (2), альвеолярный отросток (3)

-глазничная поверхность (4)

-передняя поверхность (5)

-подвисочная поверхность (или бугор верхней челюсти) (6)

• альвеолярные отверстия (7) – располагаются на подвисочной поверхности; через них проходят сосуды, питающие большие коренные зубы

• носослезный канал (оранжевый зонд)

• подглазничный канал (зеленый зонд)

• большой небный канал (белый зонд)

Источник: pikabu.ru

Киста верхнечелюстной пазухи

Киста верхнечелюстной пазухи (ВЧП, гайморова пазуха) – редкое заболевание, которое встречается преимущественно у лиц молодого возраста. Зачастую патология протекает бессимптомно, а обнаруживается случайно при проведении дополнительного исследования по другому поводу. Лечение заключается в проведении хирургического вмешательства, другие терапевтические методы не позволяют избавиться от кистозного образования.

Киста правой верхнечелюстной пазухи или левой: что это такое

Киста – это доброкачественное новообразование, которое представляет собой полость с жидкостью внутри. Содержимое может быть слизистым, гнойным или серозным.

Киста может возникать в любой околоносовой пазухе, в том числе и гайморовой. Гайморова пазуха – это парное образование, которое располагается в области тела верхней челюсти. ВЧП имеет естественное отверстие, через которое она сообщается с полостью носа. Нижняя ее стенка тонкая, что способствует быстрому переходу патологического процесса с корней зубов. Слизистая оболочка ВЧП содержит небольшое количество сосудов и нервов, в связи с чем болезнь часто протекает бессимптомно. Поражаться могут обе пазухи (правая или левая), но двустороннее поражение встречается крайне редко.

Заболевание чаще формируется в возрасте 14–22 лет. В пожилом и детском возрасте практически не встречается.

Киста левой верхнечелюстной пазухи или правой: основные причины

Не существует единственной причины, которая бы приводила к появлению кистозного образования. Основной механизм развития патологии – нарушение сообщения ВЧП с носовой полостью. Закупорка соустья приводит к чрезмерному накоплению слизи внутри. К облитерации соустья могут приводить следующие факторы:

  1. Травма лица и слизистой оболочки носа. От травмы до первых симптомов могут пройти годы, поэтому пациенты не всегда о ней помнят.
  2. Воспалительные процессы носовой полости и ВЧП – хронический ринит, гайморит.

Отдельно рассматриваются причины, которые приводят к формированию одонтогенной кисты верхнечелюстной пазухи. Такие образования всегда связаны с заболеваниями зубов. Воспалительный процесс распространяется на гайморову пазуху через нижнюю стенку. Причиной может быть любое воспалительное заболевание зубов или десен верхней челюсти (кариес, периодонтит, гингивит, остеомиелит челюстной кости).

Читайте также:  Болячка в носу долго не проходит лечение

Виды кистозных образований

Существует несколько разновидностей кистозных образований ВЧП – истинные (ретенционные), ложные, одонтогенные.

Образуются из желез слизистой оболочки, выходные протоки которых закупориваются. Их стенка выстлана мерцательным эпителием.

Основным отличием кистоподобных образований является отсутствие эпителиальной выстилки. Причины их развития до конца не изучены, основным этиологическим фактором считается воздействие аллергена.

Одонтогенные кисты связаны с заболеваниями зубов. Локализуются они всегда на дне ВЧП, тогда как другие разновидности могут возникать в любом участке.

Отдельно выделяют 3 формы кистозного образования в зависимости от характера содержимого:

  • мукоцеле (слизь);
  • пиоцеле (гной);
  • гидроцеле (серозное содержимое).

Основные симптомы

Клинические проявления зависят от нескольких факторов – локализации процесса, длительности заболевания, размера кисты, характера содержимого, наличия осложнений.

Начало болезни постепенное, симптомы развиваются годами. В раннем периоде заболевание протекает незаметно и не сопровождается никакими внешними признаками. Маленькие кисты никак не проявляются, симптомы развиваются с увеличением их размера. К относительно ранним признакам патологии относятся:

  • чувство тяжести, которое усиливается при наклоне головы;
  • боль сдавливающего характера, которая отдает в зубы, глазницу, нос;
  • припухлость в проекции гайморовой пазухи.

С увеличением размера кистозного образования постепенно развивается асимметрия лица – увеличивается припухлость в области передней стенки, смещается глазное яблоко. Все изменения развиваются с одной стороны (справа или слева). Большие кисты приводит к частой головной боли, затруднению носового дыхания из-за смещения латеральной стенки носа.

При одонтогенных кистах дополнительно развиваются симптомы, связанные с патологией зубов (зубная боль, неприятных запах изо рта). При их нагноении могут возникать свищи в области щеки, внутреннего угла глаза.

Методы диагностики

При подозрении на данную патологию нужно обратиться к врачу – стоматологу или отоларингологу. Врач выслушает жалобы, проведет осмотр и назначит дополнительные анализы. По клинической картине можно лишь заподозрить наличие патологического процесса в проекции ВЧП. Для уточнения диагноза необходимо провести дополнительное обследование.

Обзорная рентгенография – это наиболее доступный метод диагностики. Проводится в двух проекциях (прямой и боковой). Обзорная рентгенография позволяет выявить изменения в ВЧП, но для определения характера и локализации патологии этого недостаточно.

Для уточнения локализации и размера назначается контрастная рентгенография. Контрастное вещество вводят в пазуху через естественное отверстие, затем делают снимок.

Зондирование дает возможность проникнуть в полость пазухи без ее вскрытия.

Компьютерная томография (КТ), магнитно-резонансная томография (МРТ) головного мозга

КТ и МРТ – это наиболее информативные методы исследования. Они позволяют с точностью определить расположение кистозного образования, его размеры и контуры.

Как лечить патологию

Лечение заболевания предполагает проведение хирургического вмешательства. При помощи медикаментозных препаратов и народных средств избавиться от кистозного образования невозможно. В некоторых случаях радикальная операция не проводится, назначается наблюдение, в некоторых случаях – вспомогательные методы лечения.

Виды операции

Существует несколько разновидностей операций, которые применяют для удаления кистозного образования. Чаще всего назначается эндоскопическая операция и щадящее вскрытие ВЧП через переднюю стенку.

Преимущества и недостатки

Как проходит операция

Основное преимущество – низкая травматичность операции, редко возникают опасные осложнения. Недостатком является то, что не все кисты подлежат эндоскопическому удалению.

Для проведения процедуры не требуется наркоз. На коже разрезы не делаются, через естественное отверстие в носовую полость, а затем в пазуху вводят специальный прибор и удаляют кисту.

Вскрытие через переднюю стенку

Основное преимущество – возможность удаления больших образований. К недостаткам относится высокая травматичность, необходимость использовать наркоз.

Доступ к пазухе получают через разрез передней стенки пазухи. Кистозное образование удаляют, при необходимости расширяют соустье.

Показания к удалению кисты верхнечелюстной пазухи

Операция – единственный эффективный метод лечения. Какие существуют показания к проведению хирургического вмешательства:

  • диаметр образования более 1 см;
  • прогрессирующий рост;
  • нагноение;
  • асимметрия лица;
  • выраженные клинические симптомы.

Если показаний к проведению операции нет, назначается наблюдение. При сопутствующих заболеваниях ротовой полости показано дополнительное лечение – удаление зуба, антибактериальная терапия.

Видео

Предлагаем к просмотру видеоролик по теме статьи.

Образование: Ростовский государственный медицинский университет, специальность “Лечебное дело”.

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.

При регулярном посещении солярия шанс заболеть раком кожи увеличивается на 60%.

Люди, которые привыкли регулярно завтракать, гораздо реже страдают ожирением.

Работа, которая человеку не по душе, гораздо вреднее для его психики, чем отсутствие работы вообще.

Большинство женщин способно получать больше удовольствия от созерцания своего красивого тела в зеркале, чем от секса. Так что, женщины, стремитесь к стройности.

Ученые из Оксфордского университета провели ряд исследований, в ходе которых пришли к выводу, что вегетарианство может быть вредно для человеческого мозга, так как приводит к снижению его массы. Поэтому ученые рекомендуют не исключать полностью из своего рациона рыбу и мясо.

Желудок человека неплохо справляется с посторонними предметами и без врачебного вмешательства. Известно, что желудочный сок способен растворять даже монеты.

Если улыбаться всего два раза в день – можно понизить кровяное давление и снизить риск возникновения инфарктов и инсультов.

У 5% пациентов антидепрессант Кломипрамин вызывает оргазм.

Общеизвестный препарат «Виагра» изначально разрабатывался для лечения артериальной гипертонии.

Человек, принимающий антидепрессанты, в большинстве случаев снова будет страдать депрессией. Если же человек справился с подавленностью своими силами, он имеет все шансы навсегда забыть про это состояние.

Во время чихания наш организм полностью прекращает работать. Даже сердце останавливается.

Средняя продолжительность жизни левшей меньше, чем правшей.

Читайте также:  Капли в нос сосудосуживающие недорогие

Упав с осла, вы с большей вероятностью свернете себе шею, чем упав с лошади. Только не пытайтесь опровергнуть это утверждение.

Американские ученые провели опыты на мышах и пришли к выводу, что арбузный сок предотвращает развитие атеросклероза сосудов. Одна группа мышей пила обычную воду, а вторая – арбузный сок. В результате сосуды второй группы были свободны от холестериновых бляшек.

Многие наркотики изначально продвигались на рынке, как лекарства. Героин, например, изначально был выведен на рынок как лекарство от детского кашля. А кокаин рекомендовался врачами в качестве анестезии и как средство повышающее выносливость.

Весна — сезон расцвета не только природы, но и ГРИППа и ОРВИ. В группе риска находятся все возрастные группы, а заразиться можно в любом общественном месте. Как.

Источник: www.neboleem.net

Клінічна анатомія навколоносових пазух

Навколоносові пазухи – це невеликі за об’ємом порожнини, які знаходяться у кістках лицевого черепа. Усі вони в нормі заповнені повітрям, яке проникає сюди з порожнини носа через вічка або канали.

Верхньощелепна, або гайморова, пазухапарна, є найбільшою серед навколоносових пазух і за своєю формою нагадує три- або чотиригранну піраміду. Її об’єм становить в середньо­му 8-10 мл, а іноді сягає 30 мл . Пазуха має 5 стінок: верхню, нижню, внутрішню, задню і передню.

Анатомія порожнини носа та навколоносових пазух: 1 – верхньощелепна пазуха; 2 – передні комірки решітчастої кістки; 3 – середні комірки решітчастої кістки; 4 – лобна пазуха; 5 – верхня носова раковина; 6 – вічко передніх комірок решітчастої кістки; 7 – середня носова раковина; 8 – вічко верхньощелепної пазухи; 9 – нижня носова раковина; 10 – перегородка носа; 11 – загальний носовий хід; 12 – нижній носовий хід; 13 – середній носовий хід; 14 – верхній носовий хід.

Верхня стінка гайморової пазухи є нижньою стінкою орбі­ти, через цю стінку можливе поширення інфекції з верхньощелепної пазухи на очницю та носослізні шляхи.

Нижня стінка пазухи утворена твердим піднебінням, в її передньо-зовнішніх відділах в просвіт пазухи можуть виступати корінці 4-7 верхніх зубів, запалення яких часто спричиняє захво­рювання пазухи.

Задня стінка пазу­хи відповідає верхньощелепному горбові, що відділяє пазуху від крилопіднебінної ямки. Передня, або лицева, стінка пазухи утворює передню стінку верхньої щелепи. На передній стінці знаходиться вдавлення – собача ямка, вище якої відкривається канал, де про­ходить друга гілка трійчастого нерва.

Внутріш­ня стінка верхньощелепної пазухи відповідає рівню нижнього і середнього носових ходів. У своїх нижніх відділах ця стінка товста, а вгорі – на рівні середнього носового ходу – тоншає і в певних ділянках може складатись лише з двох шарів слизової обо­лонки. На цій стінці знаходиться вічко (діаметр отвору – приблизно 3-5 мм), через яке верхньощелепна пазуха сполучається із середнім носовим ходом порожнини носа. Внутріш­ня стінка пазухи під нижньою носовою раковиною (нижній носовий хід) є місцем її проколу, що застосовується для діагностики та лікування захворювань пазухи. Ця стінка межує також з кістковими комірками решітчас­того лабіринту, звідки запальний процес може переходити на верхньощелепну пазуху.

Лобна пазуха парна, міститься в товщі луски лобної кістки. У ній розрізняють передню, задню, внутрішню і нижню стінки. Середній об’єм пазухи складає 5 мл. Досить часто обидві пазухи (ліва і права) в однієї людини розвинені нерівно­мірно. Іноді немає однієї або навіть обох лобних пазух. Вивідний протік цієї пазухи – лобно-носовий канал– відкривається у середній носовий хід, має довжину 12-16 мм та є досить вузьким і покрученим. Такі особливості будови лобно-носового каналу зумовлюють утруднений відтік ексудату з пазухи, що сприяє розвитку запальних процесів.

Решітчастий лабіринт скла­дається (з кожного боку) з 3-10 невеликих кісткових комірок (клітин), що можуть мати різну величину. Їх поділяють на три групи: передні, серед­ні й задні. Передні та середні комірки решітчастого лабіринту відкриваються у середній носовий хід, а задні – у верхній.

Основна (клиноподібна) пазуха парна, міститься в тілі основної (клиноподібної) кістки. У цій пазусі розріз­няють верхню, нижню, перед­ню, задню, внутрішню і зовнішню стінки. У передній стінці знаходиться отвір – вічко, яким основна пазуха відкривається у верхній носовий хід.

Фізіологічне зна­чення навколоносових пазух полягає в тому, що вони:

1. Є резонаторами голосу.

2. Відіграють амортизаційну роль (під час удару в обличчя вони послаблюють удар).

3. Полегшують вагу лицевого черепа.

Фізіологія носа

Ніс виконує дихальну, захисну, резонаторну і нюхову функції.

Дихальна функція носа полягає в проведенні повітря в напрямку нижніх дихальних шляхів. При звичайному носовому диханні через порожнину носа під час одного вдиху чи видиху проходить приблизно 500 мл повітря. Враховуючи те, що в нормі людина робить 16-18 дихальних рухів за хвилину, через ніс за цей час проходить 8-9 л повітря.

Захисна функція носа полягає в зігріванні, зволо­женні, знепиленні й знезаражуванні повітря, нейтралізації шкідливих газоподібних речовин, а також у видаленні сторонніх тіл за допомогою рефлекторних актів чхання, кашлю та сльозотечі. Під час вдиху повітря “стикається” з нижньою носовою раковиною, завихрюється і проходить через загальний та середній носові ходи до носоглотки. При завихренні пил та бактерії, що містяться в повітрі краще, контактують із слизовою оболонкою, прилипають до носового слизу й осідають на стінках порожнини носа. Слиз, що виділяється залозами слизової оболонки носа, зволожує повітря, має бактерицидну дію та може нейтралізувати дим і шкідливі хімічні речовини. Частинки пилу, що осіли на стінках порожнини носа, пере­носяться миготливим епітелієм до носо­глотки, а потім випльовуються або проковтуються.

Добре кровопостачання слизової оболонки носа, завихрення повітря при проходженні через носову порожнину сприяють його зігріванню та зволоженню. Тому повітря, яке потрапляє в леге­ні, просуваючись через порожнину носа, зігрівається, зволожується та значною мірою очищається від пилу і бактерій. При диханні ротом усі ці шкідливості не усуваються і непідготовлене повітря безпосередньо потрапляє у глотку, гортань і нижні дихальні шляхи, викликаючи в них різноманітні патологічні зміни. Таким чином, носове дихання є фізіологічним і тому має великі переваги перед ротовим.

Читайте также:  Спиртовой хлорофиллипт для носа

Порожнини носа та навколоносових пазух є резонаторами голосу. Завдяки цій функції голос людини набуває гучності та тембру (забарвлення), а з розвитком патологіч­них станів порожнини носа чи пазух – змінюється. При відсутності або порушенні носового дихання голос втрачає свою гучність та набуває глухуватого, носового відтінку – стає гугнявим. Таке явище має назву закритої гугнявості. Якщо у хворого внаслідок патологічного проце­су виникає параліч м’якого піднебіння, то під час розмови носо­глотка постійно залишається відкритою, тому звуки теж набувають носового відтінку. Цей стан носить назву відкритої гугнявості.

Нюхова функція забезпечується тим, що, проходячи разом з повітрям через нюхову зону, пахучі речовини подразнюють рецептори нюхового аналіза­тора. Це викликає у людини нюхові відчуття. Роль нюху полягає не тільки в контролі якості тих речовин, які надходять з повітрям у дихальні шляхи, але й у визначенні, нарівні зі смаком, якості їжі, що надходить у травний тракт. Крім того, нюх має велике значення для рефлекторного виділення травних соків.

Источник: allrefrs.ru

Кіста лівої верхньощелепної пазухи, терміново лікувати!

Верхньощелепна пазуха (або за прізвищем автора гайморова) відноситься до пазух, які надаються до носа, тобто підрядним. Пазуха має форму піраміди, яка своєю підставою лежить на боковій стінці порожнини носа, а верхівкою в виличної відростку верхньої щелепи. Решта стінки гайморової пазухи розташовані так, що лицьова стінка звернена кпереди, друга, глазничная, відокремлює гайморову пазуху від очниці, третя звернена своєю поверхнею до підскроневої і піднебінної ямці. Розмір пазухи варіює від 5 до 30 кв. см. Кістки, що обмежують стінки пазухи, зсередини вистелені слизовою тканиною.

Кіста лівої верхньощелепної пазухи є доброякісним еластичним новоутворенням, порожнина її заповнена рідиною, яку виділяє слизова тканину, і може в міру накопичення цієї рідини розтягуватися, часом заповнюючи всю гайморову пазуху. Однак розмір кісти зазвичай не перевищує 7-10мм.

Причини виникнення

  1. Вроджене або набуте внаслідок травми викривлення носової перегородки: У цьому випадку холодне повітря недостатньо зігрівається в носових ходах і викликає охолодження гайморової пазухи, що в свою чергу створює сприятливі умови для розвитку інфекції з подальшим утворенням кісти.
  2. Розширення отвору гайморової пазухи в носову порожнину (вроджене або набуте після захворювання або травми), що теж порушує бактеріальне рівновага в пазусі і призводить до запального процесу з надмірною секрецією слизу, яка потім покривається еластичною тканиною і перетворюється на кісту.
  3. Ускладнення після гострих або хронічні захворювання носоглотки, придаткових пазух, ротової порожнини, зубів.
  4. Порушення імунітету, ослаблення організму.

Симптоми кісти

Іноді людина може довгі роки не підозрювати про існування у нього верхньощелепної кісти. Буває, що при підйомі в гори, пірнанні, різких нахилах і поворотах голови у нього з’являються тягнуть болі в лобовій пазусі або і області гайморових пазух, головний біль, але цьому зазвичай не надають особливого значення. У цьому випадку кіста або знаходиться в стадії компенсації або її розташування не має вираженого тиску на больові точки.

При збільшенні кісти через перенесених захворювань або локалізації її в больових точках з’являються болі в області щелепи, головний біль, закладеність носа, набряк лівої половини обличчя, стікання слизу по носоглотці, гнійні виділення в носоглотку в разі приєднання запалення придаткових пазух.

При локалізації кісти в області трійчастого нерва на верхній стінці гайморової пазухи може з’явитися перекіс обличчя і болю біля скроні і вуха. У рідкісних випадках при поширенні запального процесу з’являються температура, блювота, симптоми подразнення мозкових оболонок і навіть епілептичні напади

Діагностика

Крім перерахованих вище симптомів, в діагностиці кісти лівої верхньощелепної пазухи поїсть бути корисною рентгенографія придаткових пазух носа при необхідності із застосуванням контрастної речовини. Це дозволяє визначити точне місцезнаходження пухлини та її розміри, а також намітити тактику лікування.

Застосовують також ендоскопії, тобто введення зонда зі скловолокнистою оптикою через порожнину носа в пазуху носа. При цьому методі є можливість отримати зразок тканини кісти для дослідження.

Певний результат дає пункція додаткової пазухи шляхом проколу через стінку пазухи і відсмоктування вмісту кісти. Дуже інформативною є комп’ютерна томографія, тобто пошарові комп’ютерні знімки ураженої ділянки або черепа в цілому. Іноді застосовують метод магнітного резонансу, проте у разі кісти він не такий корисний

Лікування кісти

Якщо встановлено наявність кісти в лівій верхньощелепної області та особливих турбот вона не доставляє, лікування не обов’язково, Описані випадки самовільного розсмоктування кісти. При явищах болю і дискомфорту, погіршення стану або розвитку ускладнень необхідно хірургічне втручання. Його проводять розрізом над губою через стінку пазухи.

Однак у цьому випадку ймовірність того, що отвір з часом заросте, дуже мала. Залишився отвір в кістці буде служити вхідними воротами для інфекції і приводити до хронічних запалень тканин голови. Метод ендоскопічного хірургічного втручання (введення зонда через ніс) є більш щадним, його можна проводити без загального наркозу і він не дає ускладнень

Можливі ускладнення

У разі різкого збільшення розмірів кісти, її запалення і нагноєння ускладнення можуть бути найрізноманітнішими, аж до поразки мозкових оболонок. Це залежить від розташування кісти і ступеня активності процесу

Клініка доктора Коренченко. Лікування. Кіста верхньощелепної пазухи



Источник: supermg.com